Сорочка прилипає.
Гаряче.
Стовпіє сонце в плесі.
І втомно жнивареві на
Злягає огрядне, важке колосся.
Повільний вітер ледве чутний
Од кузні донесе та й знов затнеться.
По вінця обрію налитий
До вечора стоїть і не схитнеться.
Під шепіт нив, під пісню
Встають по черзі дні напрочуд гарні,
І мужнє сонце в духоті й
Терпляче трудиться в своїй гамарні.
Наповнюючи форми наливні,
Не забуваючи й стебла малого,
Переливає довгі
У бронзу й злото врожаю нового.1947
