Не кричіть. Бо я почую.
Прийду й смуток украду.
І не треба, дурні, плакать.
Бо й жалобу заберу.
Як побачу ваші сльози,
То і горя не залишу.
Ви бідою розжилися.
Майте совість, поділіться.
Я краду у всіх по-трохи.
І сумління майже мертве.
Коли в вас я щось забрала,
То ніколи вже не верну.
Нужбо, люди, плачте разом
За відібранним в вас скарбом.
Надто жаль? Вернуть охота?
То вже не моя турбота.
Не кричіть. Бо я почую.
І не плачте, ви, дурні.
Весь ваш смуток украду я.
І залишитесь самі.
