Влюблена

І знову місячне сяйво торкнулось вій…

Я йду…А поруч зі мною йде молодИк…

За комір насипало снігу…Ну що ж… Сніговій…

Він гратись зі мною… Зі мною звик…

Заглядати в димар… Шарудіти у запічку…

По покрівлі ходити… Ногами босими…

Із снігової баби… Знімати шапочку…

НаметИ кучугур нам… побільше… просимо..

Намети… Як в дитинстві… Рівно із плотом…

Піднімає вітер… Небес білі пОли…

Щоб тато наш… трактор пригнав із роботи…

Розчистити стежку до школи…

Я… таки у дитинстві… Залишилась незримо…

І не хочеться серцю…Тих років відпускати…

Отакі у селі… Були колись зими…

Снігу так намете… Що не вийдеш із хати…

***

О Господи! Как же я люблю зиму!

Воздух щиплется… В свежей мятности…

Это чувство невыразимо!

Белый – цвет чистоты и святости!

Воздух вкусен… Душистый горошек…

Детки тропку… В каток раскатали…

Я в кормушки… Насыплю крошек…

Чтобы птицы… В саду щебетали…

Смотрит белая в небе луна…

Шлет из прошлого мне известия…

Ах, зима! Белокурая бестия!

Я… как в детстве… в тебя влюблена