Поталанило зустрітись двом старим друзякам,
Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком.
Пропустивши по чарчині, ходять по
І тихенько розмовляють, збуджені і щирі.
Гість любується портретом: — Гарна балерина!
Посміхається хазяїн: — То моя дружина.
Гість картину розглядає: — О, яка картина!
Хто так здорово малює?— Теж моя дружина.
Гість побачив піаніно у кутку кімнати.— Грати любиш?— То дружина… Я не вмію грати.— От так жінка! — гість радіє. — Руки золотії.
І танцює, і малює, навіть грати вміє.
А хазяїн сумно каже: — Перша гарно грала,
Друга добре танцювала, третя — малювала.
А проте найкраща жінка, дорогий мій брате,
Та, що вміє борщ варити і білизну прати.
