На луг лягло благословіння снігу
Хитливий переплив і перелив сніжин,
І я мовчу, немов читаю
Великих, тихих, лагідних таїн.
В п’янливому, сповільненому
Кружіння серця.
О солодка млость!
Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку,
Пронизують сріблисту високость.
Я йду, й мовчу, і тепло марю снами,
Я на долонях тиші розтаю,
Кристалик, зведений блаженними
На свій приділ і на журбу свою.
Запаморочений, дрімотний, заблукаю,
І ввійду в сон, і вже не вийду з сну,
І мовчазливо добреду до
Крізь білу, добру, вічну тишину.1976
