Полював Свирид Макітра, доки зовсім постарів.
І до того став брехливим, мов на старості здурів.— Що це, — каже, — за охота?
Он колись — ото була!
Раз убив я дві жирафи біля нашого села…— Домоловся, — злиться баба, — зовсім вибився з ума.
Хто ж не знає, що жирафів за сто верст од нас нема?
А Свирид своє торочить:— Де ж тепер побачиш їх?
Через те й нема жирафів, що я вистріляв усіх.
