ЗОЗУЛЯ

На війні афганській все бомбило -

Штабелями воїни лежать.

Та, на жаль, не станеться вже диво,

Мами гірко плачуть, чайками ячать.

Стеляться тумани над рікою,

Впала вже роса на береги.

Виглядала мама свого сина,

Все вдивлялась у курні шляхи.

Синку рідний, мій ти прехороший,

Я ж тебе чекатиму завжди.

Не забудь стежиночки до хати,

Синку рідний, де ж ти є, прийди!

Повертайся сину, в дім батьківський,

До родини й неньки повертай.

Якщо тобі дуже буде важко,

Не забудь за Бога, рідний край.

А зозуля близько так кувала,

Жалісно вона кує й кує.

Та матуся нічого не знала,

Де синок загинув і коли.

Мама довго так чекала сина,

Слізьми омивала береги.

Знову та зозуля закувала,

Синку рідний, озовись, прийди!