На війні афганській все бомбило -
Штабелями воїни лежать.
Та, на жаль, не станеться вже диво,
Мами гірко плачуть, чайками ячать.
Стеляться тумани над рікою,
Впала вже роса на береги.
Виглядала мама свого сина,
Все вдивлялась у курні шляхи.
Синку рідний, мій ти прехороший,
Я ж тебе чекатиму завжди.
Не забудь стежиночки до хати,
Синку рідний, де ж ти є, прийди!
Повертайся сину, в дім батьківський,
До родини й неньки повертай.
Якщо тобі дуже буде важко,
Не забудь за Бога, рідний край.
А зозуля близько так кувала,
Жалісно вона кує й кує.
Та матуся нічого не знала,
Де синок загинув і коли.
Мама довго так чекала сина,
Слізьми омивала береги.
Знову та зозуля закувала,
Синку рідний, озовись, прийди!
