День непритомніє

День непритомніє, час добігає до серпня,

Літо густе і медове: пливи, наче риба.

Небо торкається серця, і ніжність нестерпна,

Наче від серця щоразу відкраєна скиба.

Я ніби досі малеча – життя нескінченне,

Тато живий і усміхнений, мама удома…

Щастя у кожній хвилині – просте і буденне –

Просто нічого, крім щастя, тобі невідомо.

Так не триватиме довго, змарнується літо,

Всохне троянда, заплетена в прути альтанки.

Там, де майбутнє холодною кригою вкрито,

В тебе завжди зостаються серпневі світанки.

Світ не чекатиме нас – полетить, понесеться,

Час захитає щосили невидимі ваги.

Все, що зостанеться – ніжність у твоєму серці –

Те, що насправді вартує твоєї уваги.