Палац Дудаєва — в руїні!
Радій же, кам’яна Москво,
Будуй палати і святині,
Звеличуй імперське
Своєї темної
І не соромся — в тій
Твойого духу торжество.
Ти розбиваєш не від
Базальт, ґраніт а чи
Осель, де правда й
Живуть, тобі наперекір,
Ти, невблаганна і сувора,
Захланна танкова потвора,
Вогнями дихаючий звір!
Хвались!
Ти знищила півсвіту,
Чи трохи більше, чи — якраз?
Твою сьогоднішню
Відзначив би Петрів указ,
Тож виривайся із-під
Чеченського — до динаміту,
Щоб підірвати весь Кавказ!
Та, як валитись будуть гори,
Ховайсь, бо прийде Прометей,
І Риму третього
Зламає він і в ниці
Заб’є тебе й твоїх дітей.
Тебе заглушать не докори,
А камені з твоїх церков,
Де ти благословляла
І пила з чаш чеченську кров!***
