Сильний вітер хита дуба,
Щей сердито завива,
А хлопчина жде дівчину,
Ту дівчину, що співа.
Та дівчина голос має,
Мудрість має щей красу.
Покохав козак навіки -
Бідолашну сироту.
Соловейко все щебече,
Вітер стих, дівча співа.
Ця дівчина - миловидна,
Щире серце і душа.
Та, на жаль, моя матуся,
Ненавидить сироту,
Яке ж їй до мене діло,
Що кохаю дівку цю.
-Мамо, мамо, моя рідна,
Не втручайсь в моє життя.
Бо ця бідна сиротина
Буде жіночка моя.
Поберемося ми з нею,
Діточок наживемо,
А як прийде старість твоя,
То тебе доглянимо.
Цеж кохання, рветься серце,
Лине пісня до небес!
Я щасливий, моя нене,
Тож радій лише за нас.
То є воля твоя, мамо,
Можеш нас благословить.
То є право твоє, мамо,
Можеш нас ненавидіть.
