Чужа весна

Десь, цілком недалеко, засліплює світло,

Десь ридають трамваї і мучаться авта,

Але тут, в синіх сутінках, тиша заквітла,

А за сонними вікнами блимає нафта.

Я піду, як звичайно, порожнім провулком,

Бо мене обійматиме вітер весняний,

Мої кроки і серце застукають гулко,

І тебе я зустріну, як завжди, незнаний.

Ти для мене чужий, не з єдиного краю,

А тому не затерти поплутані межі,

Тільки подмухів теплих розбещена

Все б хотіла спалить у весняній пожежі!

А потім, серед ночі, в маленькій кімнаті,

Може, мріяти будеш про радісну близькість,

Тільки я мушу твердо й безжалісно знати,

Що не зродиться полум’я з вогненних блисків.