День прозорий мерехтить, мов пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору чи летіть в безодню.
Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий
Найгостріше слово — Україна.
І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального
Неможливо в дійсність
На землі байдужо-непривітній.
Хочу крикнуть в далечінь
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні
І тікає на шляхи великі.
Хай мій клич зірветься у
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!
Все чекаю на гарячий подих,
Геній людський чи лише випадок
Щоб застиглі і покірні
Забурлили водоспадом.
І коли закрутить
І мене підхопить, мов піщину,
Хай несуть мене бурхливі
Від пориву до самого чину!
