Закучерявилися хмари

Закучерявилися хмари.

Лягла в глибинь

О милий друже, — знов недуже

О милий брате, — розіп’яте

Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.

Закучерявилися

Женуть вітри, мов буйні тури!

Тополі арфи

З душі моєї — мов лілеї

Ростуть прекрасні — ясні, ясні

З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.

Женуть вітри, мов буйні тури!

Одбивсь в озерах настрій сонця.

Снує про давнє

Я хочу бути — як забути?

Я хочу знову — чорноброву?

Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!

Одбивсь в озерах настрій сонця.

І сміх, і дзвони, й радість тепла.

Цвете веселка

Сум серце тисне: — сонце! пісне!

В душі я ставлю — вас я славлю!

В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.

І сміх, і дзвони, й радість тепла.(1915)