Стрепенулася завіса, тихо розійшлася.
В темнім залі все завмерло.
П’єса почалася.
Здоровенний, широченний стіл стоїть на сцені,
А за ним сидять мужчини — інженери, вчені.
Йде нарада.
Йдуть дебати.
Виступи.
Питання.
Так минула друга дія.
Так пройшла й остання.
Люди ляпнули в долоні й розійшлись помалу.
Лиш дідок один лишився, не пішов із залу.
Молоденька білетерша мовила старому:— Вибачайте, що турбую.
Час уже додому.
Той поглянув — пусто в залі.
Розійшлися люди.— А концерту після зборів, — запитав, — не буде?
