1 мин
Слушать(AI)Прощальні гладіолуси
Ще довго так в твоєму
Дзвеніли сміхом кришталі.
Блідо-рожеві
Прощально шерхли на столі.
І в передзахіднім
З блакитно-білої
Ще довго так вуста
Мені трояндами цвіли.
А ти вже йшла, ішла
В журбі від маківки до
Своєї долі не
У найсвітлішому із свят.
Не раз насню іще ночами,
І спомин серце обпече:
Цілую довго і
Тебе в сумне твоє плече.
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Міраж
Хлюпоче море лагідно і щиро Між небом і землею я один І знову ти мені перед Стоїш у білій сукні край
Расулові Гамзатову
Сивий орле гостроокий, Заспівай про нашу велич Світ чарівний і Нам даровано, мов келих
Варіація
Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг В Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі
Нічний літак
Нічний літаче, міста не буди, Нехай собі спочине в снах дитячих І так всю ніч ґвалтують поїзди Зажди хоч ти, не квапся, мій літаче
