Український Ґарик. Надія.
Ще, бува, і співаю, і мрію.
Та від суму стискається серце.
Скоро згасне остання надія,
І засохне життєве озерце.
Ще, бува, і співаю, і мрію.
Та від суму стискається серце.
Скоро згасне остання надія,
І засохне життєве озерце.
...Замріявсь, і мрії cпитали мої:Чи схожа комаха на літеру "Ї" ??
І відповідь впевнену дали мені:
Це ж глянути як. Або ""так!"", або -- ""ні!"".
Ми голодніші є, та жвАвіші —Переженем країни дальні.
У нас і дУрні геніальніші,
Й гуманніші кати безжальні.
По мотивам І. Губермана
Природа має свій архів для бідолах
(і на усе ж одна Господня воля),
і розставляє всіх по стелажах:
чим більше розуму, тим є сумніша доля.
По мотивам І. Губермана
Вожді Росії з висоти
високі славлять ідеали,
і знов зовуть вперед іти,
а де перед, так знов збрехали.
Навчився цінувати кожну мить.
А чим мені зайнятися, не знаю.
Піти на хутір, щоб метеликів ловить? —
Так там давно вже вільних місць немає.
Якщо серцем відчуваєш,Що вогонь в душі погас,
Сил, щоб втриматись, не маєш —
Вже тобі пора до нас!
Не розумію як у це життя забрів?І що я тут знайшов (чи, може, загубив)?
Життя мене довбе — про спокій тільки мрію,
І у собі себе ніяк не зрозумію.
По мотивам І. Губермана
Джерело люблю жіночих слів,
і думок жіночих хороводи;
ми розумні є лише від книг,
а от баби — прямо від природи.
За мотивами І. Губермана
Життя летить, і жить охота,
сліпі метаються серця
між оптимізмом ідіота
За мотивами І. Губермана
Життям то туди, то назад ти ідеш,
То пишеш віршІ, то пророчиш.
Та в річку ту ж сАму ти знов не зайдеш,
За мотивами І. ГуберманаЗа Божим вироком-наказом
Існуючи в життєвім тісті,
Ми всі живем ніяк не разом,
А тільки поруч або близько.