Їхав козак в чистім полі,
В далеку дорогу.
Знайти щастя та любові,
Щоб не будь в неволі.
По дорозі зустрічає
Бідную дівчину,
Що сидячи при дорозі,
Годує дитину.
-Здоров була чорноброва,
Щось маю питати,
Чому ранком ти пішла
Із рідної хати?
- Я їду собі козаче,
Та з рідної хати,
Із малесеньким синочком
Доленьки шукати.
-Тож будь мені чорноброва,
За сестру й дружину,
А синочок твій маленький
Буде мені сином.
Сином буде козаченька-
Сином України,
Стане справжнім козаченьком,
Рідної країни.
