Чи знає хто, як серце матінки щемить?
У кожен час, у кожну мить...
Чи знає хто, як туга його душить,
Як сльози душу сушать?!
Чи знає хто, як материнські очі
Всю видивились далечінь,
Як гірко, гірко плачуть серед ночі,
В полоні роздумів сплетінь.
Та чи хто зна, що в кожній її зморшці
Ховається тривога за дитя,
І кожен погляд, наче варта у сторожці,
Оберігає молоде життя.
Чи знає хто, що материнські ніжні плечі
Все більш згинаються униз –
Несуть свій хрест, що даний ще малечі...
Він тяжким каменем повис.
Та чи хто знає, що відбилось сивиною,
Густою, білою, як сніг,
На маминім волоссі?.. Як з бідою
І біль ступає на поріг.
Чи знає хто, як ніч проводить мати
Перед іконами, у молитвах.
Як її душу рвуть розлуки і утрати,
Й не сохнуть сльози на очах.
Та чи
хто
знає?!.
Чи хто помітив, як за посмішкою мами,
Ховається усе життя –
Стають в усміхнених очах життєві драми
Полотнами буття.
Чи чує хто у голосі тремтіння
Від хвилювання, споміж фраз.
Чи хто помітить на лиці почервоніння
Від жару сорому й образ.
Чи хто помітить ті сліди глибокі
Від праці тяжкої й тортур,
Та чи зверне увагу хто на роки,
Чи хтось уважить її труд?
Чи пожаліє хтось матусю милу?
Поспівчуває від душі?
Чи знає хто, яка могутня сила
Її безмежної душі?
Чи знає хто, яке палке й безмірне
Її кохання і любов,
Яке в матусі серце ніжне й вірне,
До глибини його основ.
19.-.
Нина Валко, 2017
