Ой не цвісти
В зеленім гаї,
Не гуляти
У ріднім краї.
Ішов козак
Не в Крим, не по сіль,
Зустрілася пригодонька
Вдовина постіль.
На білії
Головку поклав,
Забув тую дівчиноньку,
Що дома
Ой не цвіте
В зеленім гаї,
Плаче нишком
У своїм краї.
Ніхто в світі жалю
Не чув і не знав,
Тільки тая тополенька,
Де голуб сідав.
Під тією
Травиця росте,
Між травою
Барвінок цвіте.
Дівчинонька
В’януть не дає;
Щовечора
Сльозами
Високая тополенько,
Зеленій, шуми!
Цвіти, цвіти, барвіночку,
З весни до зими!
Довіку вас
Буде доглядать,
З вами тугу розважати,
Долю викликать…1867
