пісня - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Я - українка! Я донька народу.Сягаю корінням глибин родоводу
Де кожная пісня -душа ніжна щира
і де колисанка - матуся то мила.
Де вітер і поле - то чиста свобода
де карим очатам нема переводу

Забрівши у хащі, закутаний у вітер,накритий небом і обмотаний піснями,лежу, мов мудрий лис, під папороті квітом,і стигну, і холону, й твердну в білий камінь
Рослинних рік підноситься зелена повінь,годин, комет і листя безперервний лопіт
...

Пісне, моя ти сердечна дружино,
Серця відрадо в дні горя і сліз,
З хати вітця, як єдинеє віно,
К тобі любов у життя я приніс

Глянь на криницю тиху, що із стіп
Серед степу сльозою тихою журчить;
В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,
І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,

Не дивуйтесь, добрі люди,
Добрі люди, ви, сусіди,
Що задумуюсь між вами,
Що журюся я завсігди

Голе-голе моє поле
Де ж ви, ясні квітоньки
Позгасали, поспадали,
Як на небі зіроньки

Голос:людина є з піску,о, з піску і з води,
Він сотворив її,бо йому було сумносеред зелених дереві червоних
Хор:
Він сотворив людинуз піску і з води,бо йому було сумносеред червоних

Кинув чумак село рідне,щоб шукати долі інде
В сірій свиті, йде не хуткоще й з верби пригубив дудку
Гей, гей, путь-дорога далека
Ой де обрій з небом злився,туди й чумак похилився,бо аж там, аж там дівчина,мандрівки його причина

Грім грому, блискіток аркани,
І ядра хмар, корогви неба змерклі
Тремтять з відбитими ногами і
Козацькі черепи під Берестечком в церкві

По боях земного
Чи в повні свіжих сил;
В утомі з довгого
Чи в першім маху крил;

Заспіваю твоє ім’я,
Твоє тихе ім’я вишневе,
Де між хмарами
Свою ніжну дорогу небо

Чингізові
Літній день починається щебетом
Тануть в білім серпанку горби
Щоб у мандрах далеких не щезнути,