Стихи и рассказы из категории “вже

от·
Минулося
І вже не треба
Воно минуло, не болить
Над білим полем біле небо,
Читать дальше

от·
Вже осені кругом
І павутиння срібно простяглосяміж саду віт
Упавши в небуття,пожовклий лист торкнув моє волосся,немов шепнув:
Забудь, забудь про все,як я забув про те, що звем життям ми
Читать дальше

от·
Вже в далині високій сяють зорі,
Густий туман над озером повис,
І спить земля, і води сплять прозорі,
І тихо спить густий зелений ліс
Читать дальше

от·
Муміфікую вже, так, так,сувої споминів і втрат,гарячо-журний снігопад,можливість зрад,можливість волі,а під очима накип солі —чи ти повернешся назад
О доле
Коли
Бо думка йде вже навпрошки —я не спішу і спотикаюсь
Читать дальше

от·
Ця п’єса почалася вже давно,
I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає
Не живе
Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
Читать дальше

от·
У тій криниці час стояв забутий, —води із неї вже ніхто не пив,у ній гніздилась чорнопера сутіньі падав стрімко тільки дощ сліпий
І маятник у ній не хилитався,обличчя поспливали слюдяні,і тхнуло нуддю та стоячим часомтак, ніби розкладався він...
Читать дальше

от·
Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено,розчахнуто живу між «вчора» і «тепер»,і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні:дивитися у глиб незрушених озері згадувати те, чого давно немає:б’є перепел в житах, що стали, наче мур,виблискує коса і простір відкр...
Читать дальше

от·
Від того дня вже другий рік пройшов
У чистім полі знов лежу я в горі,
Гляджу на небо ясне… Надо
Знов плавле яструб в лазуровім морі
Читать дальше

от·
Вже день затулений березою
Яка навстіжність
Ніч близька,і рогозою жовтолезоюузброїлась моя рука
Не підпущу, хай крик відкотиться
Читать дальше