Неначе звук покинувши струнуйдемо ми ще лупаті і лускатікрізь темряву темнішу за пітьмуєдину суть в розбіжностях
Б’ючи у скривлених сонць тулумбасв галактик розбігання всесвіт граєй здерає сухозлоту час із насвтім бруд і гар із нас він теж
Але ми відчайдушно голі якз вологих скойок вийняті перлиниєднаємо слідів своїх кістякдля м’язів шляху що веде у днину.
